Допоки серця палають - герої не вмирають...
Сьогодні минає два роки по смерті нашого земляка Володимира Орла, який понад усе любив Україну, своє село, любив людей … З ними він пов’язував свої плани та мрії… Але в грудні 2022 він пішов на війну. Не тому, що мусив. А тому, що не міг інакше.
Будучи військовим медиком, брав участь в сутичках з ворогом на різних напрямках ведення бойових дій, допомагав рятувати життя нашим захисникам.
Загинув молодший сержант Володимир Георгійович Орел 19 лютого 2024 року в одному з запеклих боїв в селі Роботине на Запоріжжі. Він віддав життя, рятуючи побратимів. Віддав своє непрожите завтра – за наше сьогодні.
Коли йде Герой, - це не просто зупинка серця. Це тріщина в повітрі, в землі, у кожному з нас… Це порожнеча, яка не заповнюється нічим… крім пам′яті. Ми не можемо повернути його. Але можемо зробити так, щоб він не пішов у забуття.
За його нездійсненні світанки…
За руки, що так і не обійняли…
За голос, який більше не промовить : «я вдома»…
За свободу, яку він нам залишив…
ГЕРОЇ ЖИВІ, ПОКИ МИ ПАМ’ЯТАЄМО ПРО НИХ !
